З початком Посту цілком закономірно ми чуємо про різні духовні практики, відмову від якихось приємностей, стриманість від певного виду страв і т.д. Безумовно, все це – важливі речі і можуть бути корисними як для тілесного, так і духовного здоров’я. Однак ми не можемо ігнорувати того факту, що за останній час ми всі дуже сильно віртуалізувалися. Особливо за останній рік. Якось на днях я з усмішкою усвідомив, що святкую річницю свого знайомства зі Zoom-ом. Та й не лише я.
Ми щоденно, крім калорій, споживаємо величезну кількість мегабайт інформації. І це вже незворотній процес, який сильно впливає на наше життя. Однак його можна якось впорядковувати і контролювати. Точніше кажучи – це треба обов’язково робити. Іншими словами – треба навчитися цифрового посту.
Звичайно, найважливіше – це відбирати інформацію, відфільтровувати її, відкидати шкідливу і звертати увагу на корисну чи цікаву. Але ще важливіше, мені здається, привчати себе до ЗОСЕРЕДЖЕНОГО споживання інформації. Що я маю на увазі? Ми дедалі більше стаємо жертвами короткого формату – “до 5 хв.”, “до 140 символів”, “одна сторінка тексту”. Бо нема часу, бо ніхто не буде слухати, дивитися, читати. Все націлене на якісь миттєві імпульси, скролінг, кінця якому нема…
Недавно в подкасті одного блогера, який не має відношення до Церкви, почув, що майбутнє належить тим, хто може щось робити зосереджено і довго.
Отож, як на мене, цифровий посний подвиг – це уважне і зосереджене споживання великих об’ємів інформації: статей, книг, відео лекцій, подкастів, довгих постів в соцмережах, які дають нормальне, аргументоване і об’єктивне розуміння ситуації. Краще менше, але якісніше.Подвизаймося “на довгу дистанцію”!
Автор: Максим Тимо
